Як знайти свій авторський стиль у письменництві: творчописні поради Марії Титаренко

Як генерувати натхнення, вправлятися в письмі та віднайти свій авторський стиль — про ці та інші творчописні лайфхаки розповіла Марія Титаренко, відома письменниця та авторка книг «Не музи, а м'язи» та «Комунікація від нуля. Есеї для Мані».

Творчий курс у центрі підтримки підприємців Дія.Бізнес у Луцьку спікерка почала з метафори, яку має пам'ятати кожен, хто хоче писати або відновити письмо. В чому ж полягає ця метафора? 

«Скільки б людей на цій планеті не було, ваш відбиток пальця унікальний — він неповторний. Він ніде, ніяк і ні в який інший спосіб не повториться з іншим відбитком пальця. Оця метафора вашого унікального ID має працювати як метафора вашого творчописного ID».

Писати — це означає оперувати словами, лексикою, мовою, синтаксисом. Це означає висловлювати ідеї, вибудовувати наративи та створювати світ слів. Ваш світ слів має бути таким самим унікальним, як ваш відбиток пальця — він не має повторюватися. 

Чим відомий і чим вправніший письменник, тим легше ми впізнаємо притаманну йому стилістику в тексті. Людині складно написати невластивий собі текст, який не впізнають інші. А з іншого боку — людина не знає своє письмо. Задайте собі питання, чи ви знаєте своє письмо? Для того, щоб дати відповідь на це питання, спробуйте написати 5 властивих прийомів, за чим можна впізнати вас по тексту. 

Велика помилка полягає в тому, що ми не споглядаємо на свої тексти — ми не знаємо, як вони виглядають, ми не бачимо, що в них не так, що треба підправити. А все тому, що ми не звикли дивитися на свої тексти відсторонено, і не звикли дивитися на свої тексти професійним оком. Змінити цей підхід допоможуть різні практики творчописного письма, які вигострюють відчуття тексту, вигострюють оптику, якою ми сприймаємо текст.

Авторський почерк у кожного з нас вже є унікальний, неповторний і оригінальний. Інша річ, наскільки ми його вмієте увиразнити, наскільки можете подати так, якби хотіли. Вміти писати так, як «камінчик виблискує під водою» — це велике мистецтво. 

Натхнення — це те, що ми генеруємо самі.

«Ми нагадуємо лампочку, коли ми працюємо — ми світимось і в процесі світіння — ця лампочка нагрівається. Натхнення і є це тепло, яке генерується в процесі світіння». 

У своїй книзі «Не музи, а м'язи», авторка описала ключові інструменти, які допоможуть розвинути літературну майстерність: себелогія, словопис, фразеологія, художні засоби, техніки занурення, голоси і звуки, креатив, структура, вправляння у різних жанрах та діагностика тексту. Ці інструменти допоможуть подивитися на свій текст з професійної позиції.

Починати потрібно з себелогії — вивчаємо себе, на що ми спроможні, що є маркером нашого креативного мислення. І тут головне, зрозуміти, що кожен з нас думає унікально, у свій унікальний спосіб.

Словопис дає розуміння, а з чим ми працюємо — природу, специфіку і мовлення слів — на що здатні слова, а на що — ні. Спробуйте експериментувати зі словами, візуалізуйте дієслова, вигадуйте неологізми, дитинізми, використовуйте фразеологізми, «відмалюйте» словами картину, адже слова як фарби, здатні створити найгарнішу картину.

Експериментуйте зі стилем — випробовуйте різні жанри і техніки. Іноді власний стиль може бути виявлений лише через постійне тестування різних підходів до письма.

Пробуйте себе у різних жанрах, ви не знаєте, а раптом є жанр, який є саме вашим, але ви його ніколи не пробували. Іноді те, що вам не подобається, може бути хорошою підказкою для того, щоб спробувати себе у новому і зрозуміти, куди можна рухатися. 

Фразеологія — це найкращий павербанк творчості, і це наш словопис, креативний творчопис, який ми не знаємо.

Що ж робить текст живим? Емоція. Деталі — без деталей історія не промовляє. Герой. Діалоги. Досвід — коли в нас немає досвіду, історія буде виглядати сирою або фальшивою. Гумор. Настрій. Сюжетні інтриги.

Автор, який пише — має створити цей світ і далі занурити свого читача, створити його настільки реальним, як за режисури — поставити фільм правдивіше, ніж реальність. 

У нашій мові, ми можемо налаштовувати еквалайзери картинки, ми можемо в словах бачити більше або менше кіна.

Використовуйте техніку занурення, наприклад, прийом кінематографізму, який дозволяє створити ефект справжнього кіно у тексті. Кінематографізм — це вибудовування матеріалу сцена за сценою, швидке і часто спонтанне перемикання уваги з одного об’єкту чи епізоду на інший, без довгих історичних екскурсів, описів та пояснень. Тут застосовуються техніки монтажу, зорово-пластичні «кадри», різні ракурси (зі спини, знизу), різні фокальні герої, монтажні фрази, звуко-зорова композиція та інші. 

Експериментуйте з ракурсами: «знімайте» знизу, зі спини, згори, наближуйте і віддаляйте «камеру», бавтеся з деталями, експериментуйте зі світлом у тексті. За монтажний ритм можуть слугувати пунктуаційні знаки, наприклад: чим більше знаків оклику, тим крупніший план; трикрапка як стопкадр та інші.

Фразеологія, художні засоби, деталізація — це інструменти, які допоможуть вам розвивати свій стиль і робити ваше письмо більш виразним. 

Навчіться використовувати мовні інструменти, наприклад, кольоропис та звукопис.  Ми страшно бідні у мові кольорів. Насправді ми не знаємо кольорів, ми ними не оперуємо, наші тексти бідні на кольорову гаму. Крім того, наші тексти взагалі стерильні — вони не пахнуть, вони не звучать, вони не смакують, вони не фактурні, їх не можна торкатися. Здатність у тексті подразнювати органи чуття читача (зір, смак, нюх, слух, дотик) — ще одна техніка занурення, яку називають проявом сенсибельності, а мову таких текстів мультисенсорною.

Вивчайте звуконаслідувальні техніки, наприклад, як співає чайник. Для цього, увімкніть його і записуйте мову чайника, як він закипає. Нам потрібно вчитися слухати, бути сфокусованими, дивитися та фіксувати. Гідна література розрахована не тільки на очі, а так само й на слух.

Завжди тримайте інтригу, використовуйте прийоми антропоморфізму з несподіваною кінцівкою. Змусьте читача прочитати ваш текст ще раз. 

Марія Титаренко поділилася зарубіжною та українською літературою, яку має прочитати кожен, щоб вправлятися в письмі та розвинути креативне мислення: «Наука сторітелінгу», Вілл Сторр;  «Анатомія письменниці», Слава Світова; «Пташка за пташкою», Енн Ламотт; «Оповідь», Роберт Маккі; «Як читати класиків», Ростислав Семків; «Текст-пекс-шмекс», Вільям Зінсер; «Велика магія», Елізабет Гілберт; «250 фішок, що їх має знати письменник», Чак Вендіг; «Шлях митця», Джулія Кемерон; «Писати як дихати. 62 дні творчої свободи», Таіс Золотковська; «Сторітелінг для очей, вух і серця», Марк Лівін та інші.

Читайте широко, особливо тих авторів, чий стиль вас приваблює. Від цього ваші власні ідеї та техніки можуть тільки збагатитися.

«Ми тренуємо свої творчописні м'язи, а м'язи — це білок, природа наших м'язів. Так от читання і є наш білок. Якщо ви не читаєте або читаєте мало — ви не наростите м'язів».

Ці поради допоможуть вам не лише знайти свій унікальний авторський стиль, але й розвивати його в процесі вашого творчого шляху.

Перегляньте інтерв’ю з Марією Титаренко на Youtube-каналі Платформа «Алгоритм дій» І Algorytm NGO.

Слідкуйте за подіями центру підтримки підприємців Дія.Бізнес у Луцьку в соцмережах Facebook та Instagram.

Авторка: Ріта Смаглюк.